НЕ ВЧІТЬ МЕНЕ, ЯК Я ПОВИНЕН ЖИТИ!

Не  вчіть  мене,  як  я  повинен  жити!
Батьки  мене  навчили  вже  давно,  –
Коли  сміятись,  плакати  ,  любити,
Як  розрізняти  дійсність  і  кіно.

Брехню  і  фальш  ловити  на  півслові,
Протистояти    підлості  завжди,
По  правді  жити,  чесно,  по  любові,  
За  спини  не  ховатись  від  біди.

Не  вчіть  мене,  як    я  повинен  жити,
Життя  своє  прожив  вже  майже  все.
І  інших  теж  не  намагаюсь  вчити,
Свій  хрест  з  нас  кожен  по  життю  несе.

Свій  власний  хрест,  а  також  своя  доля,
Не  ми  обрали,  але  нам  нести.
Та  є  ще  гідність,  честь,  свобода,  воля,
Отож,    цей  шлях,  вже  корегуєш  ти!

Тому  легка,  чи  непосильна  ноша
Завжди  залежить  тільки  лиш  від  нас.
Її  несу!  Полегшити  не  прошу!
Шкодую  тільки,  що  спливає  час…

05.  01.  2022  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2022
автор: Мирослав Вересюк