... а потім – місяць вийшов до ріки.
Зима ясніла, наче чиста діва.
І тільки два задумливі круки
тінь відкидали на просвіток зліва –
зі зграї часу вибились роки.
Промерзлі береги тримали світ
людини, що доходила до краю.
В зимовій річці відголосок раю
дзюрчав манливо оберемком літ,
квітуче право, мов правдивий квіт,
цим укладав людині до руки.
А два круки верталися у зграю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935916
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: шепт