Яка вона ота хмарина
Затьмарила, майже весь обрій
По обіч, синяви стежина
По краю, ніби велич гори
Геть чисто, розділила небо
Та загадковість у вишині
А може,воно так і треба
Що приховала в тій глибині?
Певно посіє, трохи снігу
А мо» заплаче, іще й дощем
Та це ж зима, нам не на втіху
І по природі ніби ножем
Не матиме, радості й зима
Хіба краще, буде озимим?
Навіщо, сльози лити дарма
Хай вкрива… пухом лебединним….
Он один промінь, загубився
Відбився золотом по полі
Напевно часу, ритм згубився
Морозу й снігу б нам доволі…
Яка вона ота хмарина
Затьмарила, майже весь обрій
Хай заіскрилася б стежина
І на душі б, я мала спокій.
02.01.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Ніна Незламна