Про квіточку червоненьку

Вішай  куртку  на  гачок    і  заходь  ,  будь-ласка  ,
Про  червону  квіточку  буде  наша  казка  .
Бізнесмен  ,  чи  то  купець  за  кордон  збирався  ,
Про  гостинці  у  дітей  перед  тим  спитався,
Старшим  зеркало  та  ще  –  золоту  корону,
А  молодшій  привези  квіточку  червону  !
На  базарі  третій  день  бізнесмен  гуляє  ,
Подарунки    закупив  ,  квіточки  немає  !
Як  додому  повіртавсь  ,  вже  боліли  ноги  ,
До  маєтку  привели  лісові  дороги  .
Обережно  зазирнув  –  і  душі  немає  ,
Тут  солідний    олігарх  видно  проживає!
Думка  в  голову  прийшла  :  «Я  би  підкріпився  …»
Як  ,  раптово  ,  шведський  стіл  у  садку  з’явився  .
Випив  чарку  ,  закусив  –  що  іще  зробити  ,
По  обіді  треба  нам  трохи  покурити  !
Постояв  ,  живіт  почухав  ,  дістає  цигарку  ,
Рапом  квітку  червоненьку  бачить  біля  ганку  .
Посміхнувся  наш  купець  :  «  Ну  Настуне  мила  ,
Ось  подарок  і  з’явивсь  про  який    просила  !  »
Руку  швидко  простягнув  ,  низько  нахилився  ,
Раптом    -  темно    ,    й  поруч  хтось  тихо  появився  .
-Як  ти  міг  за  все  добро,  ось  таке  вчинити  ,
Із  тобою  мушу  я  ,  щось  страшне  зробити  !  
-  Прошу  ,  не  чипай  мене    ,  Невідома  Сила,
Тую  квіточку  зірвать  доня  попросила  !
-Ну  ,  якщо  ,  донька  просила  ,  я  тебе  пробачу  ,
Як      в  покоях    за  добу  я  її  побачу  !
-Ні  ,  як  можна  допустити  …  Щоб  вона  ?    З  тобою  ?
-  Якщо  ні  –  тебе  зморю  карою  страшною  !
Маєш  перстень  чарівний  ,  полетиш  до  хати  ,
Три  доби  тобі  даю  –  рішення  прийняти  !
Повернувсь  купець  додому  ,  рідних  обіймає  ,
Наче  добре  ,  та  в  душі  радості  немає  .
Десь  під  вечір  в  кабінет  викликає  брата  ,
-Мусиш  ти  тепер  над  всім    головою  стати  !
І  про  все    ,  що  сталось  з  ним  розповів  докладно  ,
-Тож  дивись  ,  щоб  справи  всі  протікали  ладно  !
Я  ж  ще  трохи  посиджу  ,  розпалю  сигару  ,
Та  і  рушу  в  темний  край  ,  щоб  приймати  кару  !
Раптом  донечка  Настуня  в  хату  зазирнула  ,
Зі  стола  каблучку  взяла  ,  швидко  надягнула  .
Озирнулася  на  мить  :  «  Прощавайте    ,Тату  !
Про  добробут  власноруч  маю  я  подбати  !  »
-Він  страшний  неначе  смерть  !  Стій  ,  дитино  мила  !
-Я  дурна  була  б  коли  ,  шанс  цей  упустила  !
Як  впливовий  чоловік    й  добре  заробляє  ,
Чи  красивий  на  лиці  –  значення  не  має!

2021р.                    Андрій  Рубан

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2021
автор: Андрій Рубан