А дід лізе по ступеньках,
Ледве, ледве додому повзе.
Згадує і рідну неньку,
Не зрозуміло, що він верзе.
Та в ньому велич зростає,
І він зміг когось перемогти.
Бо вставна челюсть чекає,
Спілкується поміж людьми.
Де нам справедливість знайти?
Часто всім дикою буває.
Для нас ярко сонце світи.
А наш день вогнем палає.
Підтримка чи допомога?
Добром світить старим у житті?
До ранку мить якомога,
Ще святом сіяти в душі.
Старі люди- наші батьки,
Як вони тепер страждають.
Чим зможемо їм допомогти?
Душевного тепла бажають.
Ми до чого всі дожились?
Допомогти ми неспроможні.
Віддали здоров'я батьки,
І ми тепер голі і босі.
Справедливий настане час,
Зростемо із великих печалів.
Зазвучить той бажаний джаз,
Квітом повінчані далі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2021
автор: Валентина Ярошенко