Куди від нього сховаєшся?
Чомусь не втекти ніяк.
Друзям його посміхаєшся,
Може шмигнемо? як?
Він і тривожний, звіданий,
Небом своїм давно.
Зорям лиш сестрам відає.
З ними лиш п'є вино.
І молоко небачене
В царстві своїм розлива.
Так ніби світ по крапельці
Хоче ділить на два.
Із високості дивиться,
стримується і мовчить.
Так ніби долі кидає
Оту свою світлу нить.
Зв'язує світ, єднаючи,
Грається з ним ось так.
Ніби хлопчина граючи.
М'яч подає - мастак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2021
автор: Ксенія О