Я пам`ятаю, ненько твої руки,
І часто очі, в сльозах, дуже сумні,
Нині ці спогади, як скрипки звуки,
Тривожать душу, так боляче мені.
Я пам`ятаю недоспані ночі,
Коли хвороба, як змія стискала,
Боліли ніжки. А мо» хто наврочив?
Співала пісню, у травах купала.
На ранок…Сонце й усмішка ласкава,
Матусю, її я й досі шаную,
Згадаю, колискову співала,
Слова, ще до цих пір,здається чую.
Жилисті руки гладили голівку,
З тремтінням легко заплітали коси,
Стрічку вплітала шовкову, біленьку,
А по ній блиски, мов сяючі роси.
Хоч і не в формі, а в квітковім платті,
Ішла до школи, бо все недостатки,
То від сестрички і капчики взуті,
На жаль, не мала й нової абетки,
Та відпустила мене в країну знань.
Дитинство… відлітало босоноге,
Я милувалась квітами і садом,
І мріяла, що це життя убоге,
Все ж закінчиться, лиш спогадом стане.
Кажуть, що доля, краща де родився,
Хто знає,чи буде туга і печаль,
Та так напевно, Бог розпорядився,
В той путь, невідомий, послав хранитель.
На чужині, давно вп`ялось коріння,
І зернята, добре укоренились,
Достатньо волі і порозуміння,
За щастя, цій святій землі вклонились.
Давно стежина заросла до хати,
Червоні ружі в поклоні в бур`янах,
А, я ж так хочу туди завітати,
Матусю рідна, не тільки у снах,
Хоч на хвилину, де яблуні в рядок,
Й диво півонії квітнуть запашні,
Ніжно торкнулася б, я до пелюсто́к
Зігріють серце, ваблять очі пишні.
Ті спогади про чарівні світанки,
І рідне поле, там волошки сині ,
До душі дотик, неньки колисанки,
Не раз, ще хочу бачить сни щасливі...
Все пам`ятаю, наче було вчора.
27.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2021
автор: Ніна Незламна