Люба, доле моя і... нещастя моє,
нам рукою б махнути, лишити як є.
Та уперто удвох млості топимо лід –
певно знову обох манить булого слід.
Чи любов нетривка? Поодинці усе…
Нас кохання ріка в різні боки несе:
не заклали сім’ї, а позбулись тепла –
мабуть душі свої спопелили дотла.
Помарніли чуття, охололи серця,
у гонитві звитяг добрели до вінця.
Догорає зоря, нове сонце встає…
Доля ти – не моя, щастя я – не твоє.
26.12.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2021
автор: Олександр Мачула