Земле рідна моя,
Край дібров і лісів смерекових,
В тобі чари Карпат,
І краса водограїв гірських,
Там річок рясота
І високі мости веселкові,
І небес висота,
Де зерном золотим зірочки.
Земле рідна моя,
Край тополі, верби і калини,
Де вони, ніби страж,
Наших доль вікові вартові,
Де кульбабовий рай
Простелився у кожній долині,
І роси дивограй
Засміявся в житах і траві.
Земле рідна моя,
Краю волі святої і болю,
Із прадавніх часів
Ти несеш у собі це тавро.
Очі сум застеляв
Тим, хто бачив пожежі й розбої,
І як кров'ю синів
Умивався геть сивий Дніпро.
Ти зродила народ
І трудящий, і надто терплячий,
Що навік полюбив
Найбагатший у світі – свій край,
За яким не одна
В чужині українка заплаче,
І шукатиме шлях
Українець в покинутий рай.
Земле рідна моя,
Сивоока і змучена нене,
Потонувши в журбі,
Не здаєшся, не любиш тужить.
Доки дихаю я,
Оберегом ти будеш для мене.
Я ж готова тобі
І душею, і словом служить.
14.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2021
автор: Ганна Верес