Зимовий вечір...Тиха ніч
Засвітить в небі сотні свіч,
І легким подихом згори
Освітить простір навкруги...
Прозоре світло мерехтить,
Неперевершена ця мить-
Під небом зоряним сія
В убранстві білому земля...
Застигла кришталева ніч...
Земля і небо - віч-на-віч...
Єднає землю й небеса
Пречиста й вічна ця краса,
Усі десь губляться слова...
А місяць срібло розсипа,
Щоби іскрилася фата
І щоб на "многії літа"
Кохались небо і земля...
Заснула втомлена зима...
Кругом лише цнотлива ніч
Кидає снігом усебіч
І поправляє пелени...
А зорі тчуть ажурні сни...
Палає місяць угорі-
Мороз міцніє в цій порі
І додає ще кришталю
Й, подібно майстру-скрипалю,
Луна оспівує цю мить,
Коли навкруг все міцно спить...
Прозора й синя височінь
Кида на землю легку тінь,
І в тому зорянім серпанку
Земля сіятиме до ранку-
Цнотливо-чиста, білосніжна,
Мов наречена мила й ніжна...
Земля із небом -тет-а-тет,
Лиш зорі знають їх секрет.
І ця зимова світла ніч,
Що йде закоханим навстріч,
І тче сріблясту пелену
Із мрій, надій, легкого сну...
Та буде нею колихати-
Добра й любові всім бажати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2021
автор: Зінаїда Супрович