Ой не шуми вірте, не хитай тополю
Так холодно нині, вже дощиком вмилась
Давно зірвав листя, рознеслось по полю
З тобою боротись, я вже притомилась
Он не шуми вітре, просила й калина
Влітку, шелестіла, співав серенади
Обіймав так ніжно - щаслива хвилина
Чом, ти розлютився? Просила пощади.
Що ж с тобою сталось, з зимою здружився
Звабила красою, вишневим світанком
Та вона ж зрадлива й ти цього навчився
Плакала тополя прохолодним ранком
Міленькі сльозини, схильні замерзати
Морозець навідавсь, в кришталі тополя
Зградливе кохання, стала засинати
Чи й весну зустріне, на те Божа воля…
А вітер, все ж грався із її гілками
Я ще, пригадаю, що було між нами….
20.12.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2021
автор: Ніна Незламна