Принишкли мрії уві сні,
Поникли зайві застороги,
Що розпаляли лиш тісні
У хвилі сумнівів дороги,
Зірвалось у шалений вир
Каміння втілених образ...
Надія лиш на покоління
Які приходять замість нас.
Принишкло все: просторе, кволе,
Що марнувало нашу волю.
Ми ж лиш литаврами дощів
Зібрали люті злої долі.
Суцвіття див, суцвіття й поштовх
Нас вже чекали в новім році,
Та поки прийде долі сполох,
Зневіра тисне гнітом досі
Й принишкли мрії уві сні,
Мов не було їх понад міри.
Вірші затихли та пісні
Очікуючи знову віри...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2021
автор: Володимир Науменко