Портрет на граніті

Пробивається  скрізь  хмари
Світить  сонце  тьмяним  світлом
Ті  загублені  фотони  
Віднесе  північним  вітром
Розпорошить  і  загубить
Замете  в  високу  кручу
Тут  знайдеш  ти  вічний  спокій
Свою  долю  неминучу

Наче  в  крижаній  пустелі
Замерзаю  я  поволі
Весь  вкриваюсь  фіолетом
Бачу  постать  в  ореолі
Кров  із  льодом  в  моїх  жилах
Вже  до  серця  підступає
На  останню  барикаду
Я  повзу  не  зупиняюсь

Холодне  сонце,  світить  у  хмарах
Героєм  у  сотні,  навіки  ти  станеш
Портрет  на  граніті  -  не  плаче  сльозами
Портрет  на  граніті  -  вкриває  снігами

Світить  сонце  та  не  гріє
Пішла  геть  моя  Надія
Не  повернеться  я  знаю
ЇЇ  ім’я  забуваю
Прийде  інша  біла  Леді
По  мою  нещасну  душу
Поговоримо  як  друзі
І  чекати  я  не  змушу
Поговоримо  про  щастя
І  кохання  в  цьому  світі
Про  країну,  президентів  
І  про  хлопців  на  граніті
Про  усіх,  хто  свою  долю
Проміняв  на  сиру  землю
Хочу  вірити  що  все  це
Було  точно  не  даремно...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2021
автор: Юрген