Хтось до села привіз плоди - солодкий Абрикос,
Казали, що на півдні диво те росте, як в Африці кокос.
Був Абрикос великий, розмір, з куряче яйце,
І гарний та рожевий, наче дівчини лице.
Хлопчина з'їв, отримав насолоду,
Яку не встиг відчути зроду.
А потім кісточку хотів розбити,
Та вийняти ядерце,
Що є для кожної рослини серце.
А тато йому каже - сину,
Ти краще в землю посади, та виростиш рослину.
Місцину цю познач та захисти,
А по весні там паросток повинен прорости.
Доглянеш ти його й переживеш, бо Абрикоса вік,
Коротший твого, бо ти є Чоловік.
Той Абрикос лишився біля хати,
Хлопчина в світ пішов,
Щоб там в краях далеких щастя пошукати.
А Абрикос багато років захищав хатину,
Яка стояла всім вітрам відкрита, та ще й не мала тину.
Розлоге дерево, широке і гіллясте…
То дерево росло, вітри його бувало обіймали,
А ще бувало і за ворога сприймали.
Ото тоді над деревом вітри знущались.
Чи просто так собі,для втіхи забавлялись.
Ту хату Абрикос, закрив гіллястими руками,
І так беріг її і днями і роками.
Вернувсь до хати, не хлопчак, а сивий Дід .
По світу що блукав, не залишивши слід.
Нема нікого, опустіла хата…
Померла мати і давно не стало тата.
У хаті посилився Дід, він свого віку доживав,
Бувало взимку мерз, бо палива не мав.
У Абрикоса плодів вже було мало,
Бо дерево старе і віку свого доживало.
Але рука не піднялась те дерево зрубати,
Бо це таке, що вбити тата, чи страшніще - Мати .
Так сталось, що до рук чужих віддав Дід хату.....
А міг би залишить сестрі чи брату.
Пройшов чи рік, чи два і захотілось Діду знову,
На хату подивитись, повернутися додому.
Щоб по землі по рідній походити,
Та все що було гарне, вкотре пережити…
І бачить Дід, що дерева немає,
Тепер хатину вже ніхто не обіймає.
Не захищає від лихих вітрів,
І не шепоче листям добрих слів.
Зник абрикос, лише пеньок широко,
Роззявив темне вже померле око.
Господар новий відповів, як відрубав,
Я з абрикоса дров на пів-зими надбав .
© В. Небайдужий. 2021 рік.
Із пережитого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2021
автор: Небайдужий