Буває, спинишся на мить...
Минула мить... минули роки...
Ми всі у чомусь є пророки,
Коли чужа біда болить...
І, звівши очі до небес,
Щодня на когось уповаєм
Й щодня у собі розпинаєм
Того, що навесні воскрес.
А час летить і знов ялинка
І знову білий чистий сніг
Очистив все, на чорне ліг,
Природа воскресає взимку.
А душам хочеться тепла,
Й гірлянди у шибках згорають,
Ми спішимо, де нас чекають
За шторами тонкого скла.
Горять жаринки мандарин -
Ми несемо тепло у сумці.
Хотілося б тепла і в думці -
Не розгубити б слів-жарин.
Так змінюють роки роки,
Міняють нас, і ми минаєм,
І ми, минаючи, чекаєм
Чиєїсь теплої руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933491
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2021
автор: Волинянка