Монстр будильник дзвінкими щупальцями проникає у твої вушка,
Переможно, голосно і навіжено регоче на цілу кімнату.
Але за тебе до останнього воює твоя тепла подушка,
І дає тобі ще трохи часу, цілих довгих п'ять хвилинок поспати.
Ти встаєш наче робот і незграбно вдягаєш холодну піжаму,
Поки гігантські прожектори світла врізаються у твої зіниці.
Це все схоже на якусь бородьбу з собою чи може навіть на драму,
Бо тебе зовсім не слухає твоє власне тіло, навіть ключиці.
Вмикаєш рятівний чайник який у відповідь починає сичати,
І стоїш у ступорі поки нагріється його гаряча лава.
Твій мозок досі не визнає ранок і тобі дуже хочеться спати,
Але за мить все по-іншому бо вже готова твоя смачна кава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2021
автор: Malunka