У білі- білі, ніжні одежини,
Земля вдягнулась знову нині.
Засніжені ліси й долини,
На вишитій тонкій тканині.
У візерунках морозець дарує,
Шедеври неповторної краси.
В складних фракталах нас дивує,
Епох невіданих -небачені часи.
В надтонких лініях звороти,
Немов пірнають в глибину.
В феєріях складних, польоти,
Утворюють свою стіну.
І скільки ж тут епох і дійства,
Загадок , лабіринтів і краси.
Палаци, замки, королівства,
Застигли , ніби крапельки роси.
Тут цілий світ , незвіданих історій,
В Галактиці безмежних коливань.
Тут міріади дивних інфузорій,
У симбіозі всіх наук і знань.
І де початок, і куди впадають,
Ламаючи закони небуття.
Думки ,немов у льоді виникають,
Немає вже назад їм вороття.
В ілюзії фантомних зорепадів,
Кометою несуться Інь і Янь.
Давним-давно замерзлих водоспадів,
І нерозв'язаних складних рівнянь.
Вдивляючись в шедеври бачим різне,
Від корабля і до Країни Оз.
І витончене граціозне, ніжне,
Малює нам невидимий мороз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2021
автор: