***
Для нас, загублених в пітьмі,
Нема чітких дороговказів,
Ми безголосі і німі,
Нас переслідують обра́зи.
На нас лежить прокляття зрад,
Печать одвічної покори,
В нас всі шляхи ведуть назад,
А в душах давній біль говорить.
Нас переслідують видіння,
Забутих предків імена,
У нас нема благословіння -
На нас лежить чиясь вина.
У нас нема поводирів,
Ми просто йдем в безодню ночі
І світло дальньої зорі
Нам мерехтить манливо в очі.
Кричать цикади безупинно,
А глупа ніч міняє вечір.
І пахне вітром степовим полинним,
І пил зірок лягає нам на плечі.
Нас не почують й не помітять –
Благайте, кличте чи кричіть…
І лиш зоря яскраво світить
Тим, що згубилися вночі.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Терновий