Служниці вдвох одній вдові служили.
Їх кожен ранок півень всіх будив.
Служницям так набриднув його спів,
що якось вони півня порішили:
вітати сонце звичку мав таку,
що спонукала братись до роботи,
не важив ні неділі ні суботи –
таємно придушили в курнику.
Вдові без чоловіка – довга ніч
і на когута вже не сподіватись,
тож стала до схід сонця прокидатись
і вже служниць будила, певна річ...
Мораль: так хитрим людям ненароком
їх власні хитрощі вилазять боком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2021
автор: Анатолій Костенюк