Від Бога, мабуть, така є?

Від  Бога,  мабуть,  така  є?
Чи  доля  була  крилата,
Чи  кликали  вже  крилята,
Коли  вона,  мов  лелека,
Полинула  в  світ  далекий  –
Далекий  і  невідомий,
З  тривогою:  як  там  вдома?
Той  світ  часто  був  жорстокий:
І  заздрощів  їло  око,
Й  жалило  жало  зміїне,
Збивались  не  раз  коліна…
Йшла,  падала  й  підіймалась
І  з  долею  знов  змагалась.
Стрічалися  жорна  й  труби…
Все  мала:  і  ласку,  й  грубість,
А  доля  тоді  сміялась
Ще  й  подругою  назвалась…
Та  чи  була  вона  нею,
А  чи  відбулась  брехнею,
Ніхто  вже  цього  не  знає.
І  все  ж  вона  не  одна  є,
Бо  подругу  має  МУЗУ:
Рве  квіти  із  нею  в  лузі,
П’є  запахи  абрикоси,
Стрічає  життєву  осінь.
Уперто  прямує  в  зиму,
Десь  –  видну,  а  десь  –  незриму.
Від  дійсності  ж  не  втікає  –
Від  Бога,  мабуть,  така  є.
28.09.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2021
автор: Ганна Верес