Стріла жіночка циганку. Та просити стала:
- Дай, красуне, трохи грошей. Я би погадала.
Бачу, ти хороша, щедра. Не як інші люди.
Правду всю, побачиш, скажу. Що було і буде.
Як реп’ях, вчепилась вперта. Жде. За руку тягне:
- Щось питай, кажи, ділися! Легше, краще стане.
Та спинилась. Щось гадала. Як вчинить мудріше?
- Що зробити, щоби в мого грошей стало більше?
- То непросто! – шепче хитра. – Є одна причина.
Вихід є. Але за це ти “сотню” дать повинна.
Жінка хоче і не хоче: - Може, двадцять досить?
Ця ж поживу нюхом чує! Вперлась. Більше просить.
“Сотню” хапнула, сховала. Враз щебече радо:
- Із грошима буде краще. Дам тобі пораду.
Коштів стане в мужа більше. Що тут мудрувати.
Як не будеш, жінко, в нього гроші забирати.
04.12.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2021
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР