Дрімає листопад у ліжку із моху -
Розкинула осінь тонкий оксамит,
Мороз вилітає з грудневих копит.
В глибинному лісі відкрила епоху -
На зустрічі двох неповторних сезонів,
Де сонце низенько нагнулось чолом
І так делікатно торкнулось теплом -
У нього є безліч для цього резонів.
Та не побороти осінній супротив -
Зима підковала в дорогу коня -
Видніє на обрії біла броня,
Укриються снігом земні позолоти.
*Моя світлина. 30.11.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2021
автор: Lana P.