На щиті

                 «На  щиті  він  несе  
                     Твій  смеркаючий  усміх,
                     Пришпилений  
                     До  ворожого  стягу  зі  сталі…»
                                                                                       (Пауль  Целан)

Я  повернусь  
У  край  наш  овечий
На  черленім  щиті,  
Що  триматимуть  міцно
Втомлені  руки  моїх  побратимів,
Я  повернусь,
Коли  вогняний  світанок  
Торкнеться  пальцями  променів
Білого  марева  вишень
На  щиті,  що  створив  Гефест  –  
Син  Гери,  вихованець  Фетіди
(Заграва  –  
Там  тужавіє  серце  Неба,
Там  тамтами  Галактики  –  
Ритм  Гелонів).
Згадайте:  
Стежинами  пролісків
Йшли  ми  на  Схід
Дорогами  мідними,  дорогами  номадів
Сірооких  сколотів.
На  прощання  коваль  
Трьома  чорними  смугами  
Плямував  і  мені  сагайдак.
Як  колись  за  Сулою  
Коні  били  копитом,
Чорне  Сонце  пророчило  битву,
Сокіл  кричав  –  там,  де  блакить.
І  не  знав  кожен  з  нас,
Що  холодна  вода  чаші  снів
Бузиною  забарвлена,  що
Час,  наче  пес,  ковтає  хвилини
З  руки.  Із  долоні.
Хвилини,  які  віднайшли
Ми.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: Артур Сіренко