Ну, з покращенням!

Ярмо  собі  накинули  на  карк
і  тягнем  балагулу*  з  балаганом…
Тепер  країна  швидше  –  зоопарк
з  її  давно  сплюндрованим  Майданом.
Хотіли  краще?  Та  пішло  не  так.
Втрачаємо  державність  і  свободу.
У  «слуг»  нарідних,  звісно,  все  ніштяк  –
для  виборців  товчуть  у  ступі  воду.
Покращення  не  омине  тебе!
Воно  для  всіх  ти  хочеш  чи  не  дуже.
Воно,  як  хліб,  як  небо  голубе…
Ну,  а  тепер  іди  у  стійло,  друже.
02.12.21р.
*Балагула,  -ли,  ж.  1)  Крытая  дорожная  повозка,  на  которой  ѣздятъ  евреи.  Левиц.  І.  504.  2)  Еврей-извозчикъ  на  такомъ  экипажѣ.  3)  Въ  юго-западн.  краѣ:  народникъ  изъ  польскихъ  помѣщиковъ  1830  —  50  гг.,  членъ  особаго  народническаго  общества  въ  то  время.  (словник  Грінченка)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: Микола Соболь