Ярмо собі накинули на карк
і тягнем балагулу* з балаганом…
Тепер країна швидше – зоопарк
з її давно сплюндрованим Майданом.
Хотіли краще? Та пішло не так.
Втрачаємо державність і свободу.
У «слуг» нарідних, звісно, все ніштяк –
для виборців товчуть у ступі воду.
Покращення не омине тебе!
Воно для всіх ти хочеш чи не дуже.
Воно, як хліб, як небо голубе…
Ну, а тепер іди у стійло, друже.
02.12.21р.
*Балагула, -ли, ж. 1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи. Левиц. І. 504. 2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ. 3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830 — 50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время. (словник Грінченка)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: Микола Соболь