Танцюють блискавки не просторі безкраїм,
Співає пісню забуття шалений вітер,
Старі рівнини – під дощами потопають,
Всі вічні сенси – розпорошені до літер.
Не вабить далеч і не кличе в світ дорога,
Забута осінь – золотава і багряна.
Немає сили і терпіти вже незмога
Ці небеса сумні – розверзті, наче рана.
Далеке плесо й дивні співи серед літа
Істот незнаємих і майже безтілесних –
Наразі все це – відраховано, як мито
За сподівання на прийдешні теплі весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: Ігор Крикотун