І що, склерозна, наробила! Хай кожен день буде, як свято,
У кофе кетчупу налила… Бо є таких людців немало,
Хоч, мабуть, відчуття уже не ті… Хто хоче ранити, зім’яти…
Та, вже попробую і це в житті! Я - за світло, щоб тьми не стало!
* * * * * *
Кіт щось мурличе на підвіконні, Коли мала дитина заплаче -
Гріє бабця на сонечку зуби… Душа здригається неначе…
Як пережити дні оці важкі? Коли ж велика вже заридає -
Щоби у весну… без дум і шуби... Душі, що здригалася - немає…
* * *
Якщо кипить душа людини -
Пережди тії хвилини:
Гніву, розпачу, чи болю…
Не дай безглуздим словам волю!
В.Ф.- 21. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: Веселенька Дачниця