За прозріння

Сонце  гріє  ,  та  не  спопеляє,
І  бур'ян,  зело  і  добру  ниву.
Вітер  віє  і  пісні  співає,
Що    мені  до  вітряного    співу.

В  час  тяжкий,  як  мій  народ  вмирає,
В  час  коли  голодні  плачуть  люди.
Кат  іде  і  праведних  карає,
Скільки  ж  це  тривати  з  нами  буде.

Знов  нові  й  нові  хвороби  лізуть,
Скільки  ж  нелюди  ,ви  їх  створили.
Мучеників  нині  в'яжуть  й  ріжуть,
У  невинній  крові  руки  вмили.

Морди  хтиві,  злодії  прокляті,
Правда  вас  з'їдає  з  середини.
Вірус  колете  дорослому  й  дитяті,
Щоб  імунку  вбити  у  людини.

Нелюди,  горіти  вам  у  пеклі,
Скільки  погубили  ви  народу.
Будуть  скоро  ,знов  бої  запеклі,
За  прозріння  у  людсього  роду.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: