Перон, вагон...Любов прощання,
і трепет губ, і звук розлук,
можливо зустріч ця остання,
в серцях за стуком знову стук...
Довга розлука і чекання,
віра у щастя і любов...
В листах й дзвінках нові зізнання,
переживання знов і знов...
Ось і мелькнув вагон останній,
не відірвать з перона ніг...
Чи будуть зустрічі й зізнання,
не скаже день, промовче ніч...
Час на місця усе розставить,
він ніби лікар чарівник,
діагноз правильний поставить,
як Місяць в небі золотий...
А час спливе, він не лукавить,
і кожну мить оберіга,
його розлука не цікавить,
він ні нащо не наріка...
Цінуйте, люди, час і волю,
у правді й совісті живіть,
не нарікайте і на долю,
любов і дружбу бережіть...
Перон, вагон...Любов, прощання,
в передчутті довгих розлук,
віра, що зустріч не остання,
в серцях обох не стихне стук...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2021
автор: геометрія