Нам не забути цей Листопад!
Золотокосу осінь в багрянцю.
Золотів листям осінній сад
Кружляло наше щастя у танцю.
Вже осінь нам сказала : ''прощай!''
І відлетіла за журавлями.
Зажурився синій небокрай
Прийшла вже зима мете снігами.
Нам не забути цей Листопад!
Золотокосу осінь в багрянцю.
Золотив листям осінній сад
Кружляло наше щастя у танцю.
Листопад для нас щастя зберіг
Дарував прекрасні чудові дні.
Вже пізня пора... то дощ, то сніг...
Цвітуть сніжні пелюстки крижані.
Іде білосніжний білий сніг
Вкриває жовте кленове листя.
Провів осінь у даль до доріг
І проймає туга на розхрестя.
А сьогодні перший день зими
І під падолистом наш рай зотлів.
Як розмахнув білий птах крильми
Від сніжинки увесь сад забілів.
Від цілунку цариці зими
розцвіли на вікні айстри білі.
Малює узори... квіт весни
Я хочу, ще осінь... не заметілі.
Я, стуживсь за тобою люба
Куди ходила шукаю сліди.
Стою, як місяць біля дуба
Дивлюся, як в наш рай метуть сніги.
А без тебе холодно мені
І пухова ковдра не зігріє.
Зоріє зіронька у вікні
І думка до тебе лебедіє.
Підкралась, так зима крадькома...
Посріблила снігом наші скроні.
І на очах в троянди сльоза
Зірвана вмирає на пероні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2021
автор: Чайківчанка