На небі був місяць і зірка маленька,
Десь плакали очі ,наповнені сліз.
Хтось був в казематах й молився тихенько,
Десь шум було чути від вітру беріз.
В старенькій хатині сидів сивий батько,
А мати світлину тримала в руках.
Маленький синочок ,заплаканий дядько,
І смуток ,і сльози, і біль на очах.
Забрали надію, невинно зв‘язали,
Йшов рік тридцять третій - був голод і сум.
У тюрмах радянських синів убивали,
І там ґвалтували вкраїнську красу.
За мову ,за звичай, що ти українець,
За тризуб і прапор, поля і гаї.
Ти був в московітів, неначе злочинець,
Іди й получай ,за це все, нагаї.
Молилися люди до Бога сердечно,
Щоб скинув ярмо із плечей України.
Молитва , донині , іде безкінечно,
І витягнув Бог Україну з руїни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2021
автор: