За місяць-два посиплються колядки.
А нині – листопад махнув крилом.
Маленьке цинамонове телятко
на вигоні пасеться за селом.
Село студено кашляє димами.
Шипшини кущ багрянцем спалахнув.
Бичок тужливо мекає до мами.
Усе живе готується до сну.
На обрії темнавіють корівки
в черлено-синім золоті хмарин.
Де таїнством призахідним хворіти
душі моїй, пірнувши в кольори...
На небі, як в буддійському ашрамі,
хмаринки медитують де-не-де.
Зализує душа у тиші рани.
Телятко в полі цяткою бреде.
Рідненька Костянтинівка дрімає,
пускає сиві кільця з димарів.
Чекаючи травневого розмаю,
телятко сумно супить пташки брів.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: Олександр Обрій