Петро в Метро



Во  ім'я  ковіду  зламаю  тобі  ребра,
Кричали  лунтіки  в  пагонах  у  Метро.
Тобі,  нам  показати  псячий  паспорт  треба,
Стояв  і  кліпав  переляканий  Петро.

Ой  хлопці,  хлопці,  йшли  би  ви  додому,
Що  з  мене  візьмеш  хлопа  зі  села.
Хіба  ,  що  в  сумці  трохи  сіна  і  соломи,
Немає  в  мене  ні  корови  ,  ні  вола.

Продали  земленьку  панам  заморським,
Ми  залишилися  в  селі  як  жебраки.
Вони  там  в  Києві  повід'їдали  моськи,
А  ми  бідуєм  на  селі  як  тупаки.

Ти  нам  тут  байки  хлопе  не  розказуй,
Укольчик  прийняв,  щоб  не  говорити.
Давай  скотино,  к'юар  код  показуй,
Вже  досить  слюнитись,  вже  досить  нити.

Я  вакцинуюсь  кожен  день  насушний,
Як  зранку  встану  й  до  обіду  по  сто  грам.
Бідак  Петро  був  дядько  добродушний,
І  всипав  добре  в  морду  слухачам.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: Star boy