Во ім'я ковіду зламаю тобі ребра,
Кричали лунтіки в пагонах у Метро.
Тобі, нам показати псячий паспорт треба,
Стояв і кліпав переляканий Петро.
Ой хлопці, хлопці, йшли би ви додому,
Що з мене візьмеш хлопа зі села.
Хіба , що в сумці трохи сіна і соломи,
Немає в мене ні корови , ні вола.
Продали земленьку панам заморським,
Ми залишилися в селі як жебраки.
Вони там в Києві повід'їдали моськи,
А ми бідуєм на селі як тупаки.
Ти нам тут байки хлопе не розказуй,
Укольчик прийняв, щоб не говорити.
Давай скотино, к'юар код показуй,
Вже досить слюнитись, вже досить нити.
Я вакцинуюсь кожен день насушний,
Як зранку встану й до обіду по сто грам.
Бідак Петро був дядько добродушний,
І всипав добре в морду слухачам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: