Там над річкою тумани
Тчуть постіль моїм думкам...
Та й на небі чомусь хмарно,
Раннім не прийти б снігам.
Візерунки віт безлистих –
Доль людських шляхи сплелись,
Монотонне днів намисто
Часто вниз, а ждеш – увись...
Недарма ж бо, голуб'ятник,
Знявся б з ними у політ!
Мріємо ми всі завзято
в ідеальний білий світ...
Він вислизує крізь пальці
І крізь вушко голчасте,
Супроводжує фатальність,
Хоч є рішення просте.
Як давно поклав на плаху
Бог, Спаситель наш – Христос
Все життя своє без страху,
Щоб Любові – владу й тон!
26.11.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2021
автор: Променистий менестрель