Я люблю тебе, Одарко,
Дістаєш мене завжди,
Не було у нас все гладко,
Не свята уже і ти.
Бував часто у Килини,
Посміхалася мені.
Ти кохалась із Якимом,
Сталися гі́ркими дні.
Навідував я ще Гапку,
Ти крутила з Василем.
Одягла ще мені лапті,
Любов була з Грицаєм.
Пам'ятаєш в очереті,
Ти казала, що переш.
Там з тобою був і Петя,
Обіймав ніжно тебе.
Бував я ще у Валюхи,
Не міг мимо я пройти.
Та й про тебе ішли слухи,
Із Омельком була ти.
А коли була з Івасем,
Ти брихала все мені.
Що подружка в тебе Настя,
Сама з ним пливла в човні.
Гостював якось в Наталі,
Дівка з гонором вона.
Був не в радощах, в печалях,
Ти закохана в Павла.
А з Дмитром коли кохалась,
Кращий хлопець на селі.
Мені Мотря уздрівалась,
Віддавалася мені.
А що з Гнатом ти робила?
Прогуділо все село.
Його жінку 'матом' крила,
Обіймало тебе зло.
А Семен втікав із хати,
Голим біг через город.
У чому родила мати,
Говорило все село.
Хоч на старість літ все стихло,
Тільки сни сняться мені.
В тому світі засну тихо,
Із чортами десь на дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2021
автор: Валентина Ярошенко