Плодами каштана в колючих жовтневих кольчугах
(а ти на них схожий - так само закоханий в листя,
так само ховаєшся в звивистих вуличних дугах,
де тріскає плю́ска, коли роздоріжжя імлиться,
Так само на голчастій шкірі тримаєш прожите
і падаєш, наче призначення зріти - в падінні,
так само повітря розсічене знову й прошите -
тим голосом квітня, що був залишився в цвітінні)
Так от, набивай порожнечу плодами каштана,
вони ж стукотітимуть - скажеш, що вже холодніє
і бігтимеш з ними на північ допоки стемніє,
допоки між пальці побачиш багрову сутану
Коли ж твої милі каштани зігріються й луснуть,
нарешті не буде так тихо, бездумливо й пусто
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2021
автор: 3^4