Свої думки довірю я перу

На  кінчику  пера  моя  душа…
Довіривши  усі  слова  і  знаки,
і  не  ждучи  ні  осуду,  подяки,
ділитися  думками  поспіша…
У  сповіді  -  і  радості  й  жалі
відкриє  ті,  що  у  собі  носила.
І  навіть  те,  що  більш  нести  несила,
папір  з  пера  вбере,  як  скрижалі…
Сплітають  нитку  рими  із  плачу́
у  час,  коли  душі  затісно  в  грудях…
Як  не  знайшла,  сумна,  розради  в  людях,
дощем  у  ніч,  і  я  з  нею  лечу…
То  бач,  промінчиком  слова  летять,
тире,  дефіс  і  коми,  і  двокрапки…  
Як  лад  в  душі,  усе  і  скрізь  в  порядку,
то  сяйвом  сонця  букви  мерехтять…
На  кінчику  пера  моя  душа…
І  попри  все,  з  ним  буде  говорити...
Щось  пригадати,  мріяти,  творити,
на  аркуш  чистий  знову  поспіша...

22.11.2021
Л.Таборовець

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Любов Таборовець