На кінчику пера моя душа…
Довіривши усі слова і знаки,
і не ждучи ні осуду, подяки,
ділитися думками поспіша…
У сповіді - і радості й жалі
відкриє ті, що у собі носила.
І навіть те, що більш нести несила,
папір з пера вбере, як скрижалі…
Сплітають нитку рими із плачу́
у час, коли душі затісно в грудях…
Як не знайшла, сумна, розради в людях,
дощем у ніч, і я з нею лечу…
То бач, промінчиком слова летять,
тире, дефіс і коми, і двокрапки…
Як лад в душі, усе і скрізь в порядку,
то сяйвом сонця букви мерехтять…
На кінчику пера моя душа…
І попри все, з ним буде говорити...
Щось пригадати, мріяти, творити,
на аркуш чистий знову поспіша...
22.11.2021
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Любов Таборовець