Життя навчило

Ще  не  навчило  нас  життя
Не  вірити  вождям,  що  брешуть,  –  
Колись  прийдуть  до  каяття,
А  зараз  язиками  чешуть.
Тягли  ми  руки,  як  могли,
Щоб  панував  закон    і  щастя,
Всі  сподівались  навкруги  –  
До  люду  розвернуться  власті.
Враз  в  жартах  роджена  чума
Надією  заполонила  –    
Махаюча,  як  меч,  мітла
Нас  новизною  підкупила.
Ми  вірили  ще  рік  чи  два,
Хаос  сприймаючи  за  тезу,
Та  зрозуміли,  що  дарма,
Оцінюючи  все  тверезо.                    
Цинічно  стелиться  брехня,
Прориви,  обіцянки  тощо…
А  руху  уперед  нема,
І  в  гаманці  не  гроші  –  мощі.  
Нової  влади  вже  рука
Здавила  горло  –  стало  важко,
Товста  нацбанківська  казна
Нас  в  кінну  запрягла  упряжку.
Немає  логіки  ні  в  чим,
Вовтузимося  десь  в  безодні,
Недовго,  схоже,  бути  їм  –    
Але  дістало  вже  сьогодні.
Навчило  вже  лихе  життя
Всіх  знати,  хто  нам  гладко  бреше.
З  ганьбою  підуть  в  небуття…
Та  нам  від  того  знов  не  легше.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Г. Король