На сірих схилах перевалу,
Де сонця промені лягли,
Смереки віти посплітали,
В гірську долину побрели.
Немов дружина Чорномора,
На сході сонячного дня
Вони ідуть все далі в гори,
Де з небом стрілася земля.
В безмовній тиші я німію –
Слова безглузді і прості…
Знайшли смереки свою мрію
У перевальному житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2021
автор: Г. Король