Дід сміливо женихався
До сусідки Маргарити
Як той півень вихвалявся
Співать вмію, говорити
На любу тему і вірші
Тобі черкну, я від душі.
Тож не будеш сумувати
З самотністю розмовляти.
Одненька… іще змолоду
Подумала… й дала згоду
Нічка, зорі... вкладавсь спати
До віконця, каже ляжу
Ясне сонце, я проспати
Не посмію! Як писати?
Щось я буду, щоб натхнення
Прийшло зранку. Щоб втішалась
Моїй Музі. Посміхалась
Тепло, мило й не бідкалась
Що мене, нині прийняла.
По хаті храп, дрижать стіни
Де ж той сон у Маргарити?
Ледь дочекалася днини
Пішла в кухню борщ варити
Перший промінь ліг на плечі
Усе встигла зготувати
Чує в хаті, щось лепече
А вже згодом став співати
Він… і справді, як той півень
Бо ж слова, одні й ті самі
От, самооцінки рівень!
Не докажеш, як і Хомі
Що співака некудишній
Голосок… хриплий. Вранішній
Ото ніби з перепою
Набрид піснею нудною
Уже зранку Маргариті.
Та стерпіла посваритись
Хай подивлюсь іще трохи
Маю впевненість змиритись
Знаю гірший, є в Явдохи.
Одягнеться в вишиванку
Бо так завжди, вона ходить
Від сокири, уже зранку
І від дров рученьки зводить
І так, воно повелося
Снідать завжди все готово
Чоло… потом вкривалося
А йому, все однаково.
Було й гукала- кілька раз
З кімнати пісня, мов глухий
Та часом крикне - Ну зараз
Хай я не втрачу, час творчий
Саме натхнення, потерпи
Хіба так важко докупи
Кляті ті дрова занести?!
Одного разу, під вечір
Напившись чаю із медом
Мову завів, - Пішли надвір
Там полюбуємось садом
Вірші читатиму тобі
Свіже повітря сил придасть
Моя душа, як у вогні
Врешті між нас, блисне пристрасть
Ах клятий півень, пройдоха
Ич, чого іще забажав
Що уже не бідолаха?
Най би хоч трішки поважав.
Відгодувала. Годящий
Уже став, до цього діла
Ах ти прихвостень ледащий
Добре вчасно зрозуміла
Жер на халяву. Піснями
Ніколи, ситий не станеш
Ще й з пустими кишенями
Прийшов! Скажи совість маєш?
Вже в руці тримала скалку
Налякався, дід, аж упрів
Ти лиш здатен пить горілку!
Збирай речі і фуфайку!
І іди, під три чорти!
Ти і справді, як той півень
На чужі, скачеш городи
Вже наслухалася пісень
Буть поетом від природи
Такому хвойді не дано!
***
Тож дивіться жінки милі
Кого, до себе приймаєте
Бережіть мудрість, а милість
Завжди́, до себе сприймайте!
19.11.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2021
автор: Ніна Незламна