(Пам'яті мого учня Скубенка Анатолія Володимировича)
Знову листопад насупив брови
Й учня мого вирішив забрать.
Чи то випав долі туз виновий,
Вимовив: «Пора, Толя, пора!»
«Як пора? – погодитись не можу, –
Ще ж немає і шістдесяти!
Рано забирать людей не гоже.
Чом немилосердний такий ти?
Як би я змінити все хотіла,
Щоб здорові всі були й живі!
Чайкою б до Бога полетіла,
Аби смерті Він спинив нові,
Щоб не умирали люди в муках,
Не хворіла пам'ять забуттям,
Не страждали душі від розлуки
Й вічним на Землі було життя!»
19.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2021
автор: Ганна Верес