*** Різні світи *** Ранковий промінь україни…

[b]
[color="#0208b8"]Ранковий  промінь  України
Заграє  барвами  життів,
І  в  сонячній  моїй  родині,
Зродиться  спалах  почуттів;
Незгасне  полум’я  свободи,
І  невловимий  волі  дух,
Жага  невпинна  до  роботи,  -
Потужний  український  рух.
І  все  це  грає  і  бурлить,
Як  кров  бунтарська,  невгомонна.

Ти  чуєш,  як  наш  гай  гудить,
Не  спить,  шукає  оборони,
Від  лихоліть  і  ворожнеч;
Щоб  вороги  угамувались,
Щоби  війни  сховали  меч,
Щоби  до  нас  ті  не  чіплялись.
Але  не  всім  потрібен  мир,
Як  доказ,  намір  в  миролюбстві,
Яким  хизується  кумир,
Той  що  вже  схибнувся  в  неуцтві…

Світ  божеволіє  в  кінець.
Ось  правда  гола  й  боса,  й  хвора,
А  тут  брудна  брехня,  потворна,
Нової  істини  взірець,
Стоїть  і  лекції  читає,
І  все  повчає,  все  та  знає..
Так  бреше  солодко  і  гарно,
І  пересмикує  старанно,
Чутки  і  факти,  новину,
І  нісенітниць  дичину.
Все  це  скандалом  прикрашає,
І  всіх  наївних  пригощає.
Так  і  живемо  сотні  літ,
І  затуляєм  Божий  світ…

А  світло  Істини  згубили,
І  в  лабіринтах  доль  людських,
Любили,  вірили  і  мстились,
Всім  тим,  хто  зрадив  нас  колись.

Один  світ  набожний  й  суровий,
І  дуже  ласий  до  чужого,
Як  кровожерливий  хижак,
Крадеться  зі  спини  напасти.
Брехати,  руйнувати,  красти,
Такий  є  світ  у  вовкулак.

А  другий  світ,  -  світ  залицянь,
Прохань,  блюзнірства,  лицемірства.
Теплий  прийом    рукостискань,
Мерзенним  вбивцям  українців.
І  все  під  маскою  добра,
Благодіяння  й  миролюбства,
Брудна  ця  політична  гра,
Закінчиться  трагедією  людства.

Світ  тоне  далі  у  неуцтві,
Вітає  охлос  блазнів  тих,
А  ти  серед  своїх  чужих,
Байдужих  душ,  людських  сліпих,
У  цьому  варишся  безумстві,
На  пів  шляхах,  на  пів  прямих,
В  краю  дзеркал  на  пів  кривих,
В  них  влада  тоне  у  розпутстві.

Та  є  світ  Гідності  і  Честі
Шляхетства  світ  і  молитви
Отцю  і  Сину  у  похресті,
На  перехресті  боротьби,
За  справжню  волю  і  свободу,
Жертовний  обираєш  шлях,
І  зичиш  щастя  своєму  роду,
Як  невгомонний  в  небі  птах,
Летиш  за  обрій  той  блакитний,
А  чи  повернешся  колись
У  рідний  край?  Чекають  рідні,
Благають  Бога,  повернись…[/color][/b]

[b]  Слава  Україні!  [/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2021
автор: CONSTANTINOPOLIS