Продовження теми початої віршем "СОБІВАРТІСТЬ – 1",
а точніше – просто "СОБІВАРТІСТЬ". Якщо що, Він тут: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40309
______________________________________________
* * *
Чи можуть існувати люди ситі і багаті? –
Не у палаці, не у затишній квартирі,
А замість бідняків у дуже скромній хаті...
Хто може на це дати відповіді щирі?
Мистецтво виживати – ми не позичаєм,
Воно, як і душа, народжується з нами,
Та вибір житла між будинком і сараєм –
Як вибір – бути нам рабами чи панами...
Хіба якісь провидці, маги, або вчені –
Життя нам безтурботне напророчуть?
Кому потрібні також дірки у кишені? –
В якій ніякі гроші жити не захочуть.
Отож їм подавай такі просторі гаманці,
В яких є відділи свої, кишені, осередки,
Щоб входили туди в короні чи в вінці
Багаті думкою славетні наші предки –
Великий Володимир, Мудрий Ярослав,
Богдан Хмельницький та Іван Мазепа...
У портмоне колись їх кожен із нас клав,
Та нині вийшла з ними ось яка халепа:
Не так уже й давно ці гетьмани і князі
В очах народа та́к змогли себе відмити,
Що їм не страшно повернутися до грязі, –
Усіх їх стало набагато легше загубити!
Через дірки в кишенях – легко в бруд,
Або крізь пальці випадуть із жменьки,
Проте дістануться комусь і не за труд...
Обмиються пани і знову як новенькі!
Увіковічили вони себе надовго, на віки,
Тепер не можна їх спалити чи порвати,
Але собою замінили ці герої – копійки!
Отже їх шлях іде не у палаци, а у хати.
А он сховався у траві в міському сквері
Іван Франко, якому вічно буде двадцять.
Він так замаскувався на зеленому папері,
Що час, погода – зроблять з нього старця.
Хтось випадково загубив той папірець...
На пошуки його чи варто витрачати час?
А не знайдуть, – великому поетові кінець,
Бо він хоч і зелений, але все ж – не бакс.
А от наш видатний діяч – Грушевський...
Коли його дістали з політичного туману –
Бував він вхожим в дім і "королевський",
А згідно кольору, прямісінько в нірвану!
Тепер цей фіолет є чисто символічним.
За нього і в хатах не буде навіть бійок...
Настільки наш герой тепер публічний –
Ну, як колишні наші п'ятдесят копійок!
Тарас Шевченко був – художник і поет.
Він знаний завдяки не тільки "Заповіту",
Був і "Кобзар", але лише в грошах секрет –
На них наш геній обслуговував й еліту!
Та нині його велич вже розвіялась як дим.
Ну, чого варта ця сучасна жовта сотня?
Він на нових купюрах став вже молодим,
І тільки собівартість в нього незворотня.
Нажаль ціну втрачають гроші поступово.
І навіть ті, що зображають чесну жінку...
Усіх, хто ніс до нас революційне слово,
Знецінили так само як і Лесю Українку...
А в іншому аспекті може все нормально? –
Бо майже всім тепер доступна поетеса...
І особливо тим, хто заробляє аморально,
Та й до поезії високої не мають інтереса.
А далі що, нова купюра в триста гривень?
Бо майже стільки років наш філософ має...
Та ні, просунули його на ви́щий рівень.
І марку аж "п'ятсот", він впевнено тримає!
У вашій кухні, люди, мало посуду, харчів?
Для багатьох із вас, можливо є й так біда.
Давно від мандрів наш філософ відпочив,
Тож хоч і на папері, йде до вас Сковорода!
А от податися до ВУЗу ваші діти захотіли?
Хабар потрібно дати пару-трійку "штук",
Аби не знали що таке лопати, грабі, вили...
Тож в поміч є засновник Академії Наук!
І вхожий він крім інститутів ще й у вілли,
Бо з вилами студент... він чудернацький.
А тисячі за це, в маєтках ректорів осіли...
Хіба ж зада́рма вченим став Вернадський?
Ну от, шановні, маєте фінансову свободу,
Та з нею Вам покоїтись лише у вічнім сні
Із вдячністю великою до нашого народу, –
Який зумів нікчемно Вас принизили в ціні!
* * *
Час написання – від моменту виходу в Світ
банкноти – "1000 гривень" до 2:00 16.11.2021
Присвячую цей твір, постфактум – рішенню
влади – Видати кожному вакцинованому
українцю – одну тисячу гривень...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2021
автор: C.GREY