Ніжно сонце прихилилось до землі низенько
Ген до лісу, придивилось, холоди близенько
Скрізь панянка мандрувала, осінь золотава
Листя до́низу спадало, наче то забава
Є ого́лені дерева, стовбури блискучі
Скоро зи́монька нагряне й морози кріпучі
Ще цілу́є сонця промінь, листочки багрові
Під нога́ми скрізь їх купи…. Різнокольорові…
Час від ча́су десь ворона, різко б`є на сполох
Сухе ли́стя пошарпане, сіялось, як порох
Сірий по́піл розсипався, притрусив довкола
Трава со́нна, руда всюди, вгасла зовсім квола
Захова́вся папоротник, в павутинній сітці
Стало ти́хо, все завмерло і вода у річці….
Пізня о́сінь розплескала, фарби чорні й сірі
Дуже си́ро й прохолодно, приховались звірі…
Опусти́ла з сумом плечі, осінь золотава
Дощ услі́д кидав краплинки… Ой, як я пристала
Темний пла́щ і руда шляпа, спокою немає
То запла́че, то сміється, на мить задрімає….
10.11.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2021
автор: Ніна Незламна