[b]Я[/b] йду у гай де ще панує осінь,
[b]К[/b]расою, оповивши милий квіт,
[b]А[/b] де-не-де така тендітна просинь
[b]Ж[/b]оржинами чарує дивний світ.
[b]Ч[/b]удова вже палітра знову в моді,
[b]А[/b]ж подих перехоплює від чар,
[b]Р[/b]озкинувшись верба у пишній вроді
[b]І[/b]з теплотою створює піар.
[b]В[/b]ирують колорити, різнобарв'я,
[b]Н[/b]а ніжних вітах - осені тона́,
[b]А[/b] край дороги вже пташина зграя
[b]Т[/b]ремтливо доторкнулась полотна.
[b]Р[/b]озтріпотілось листя вже на вітрі,
[b]Е[/b]х, так злетіло в небо, як пташки,
[b]П[/b]ривабливо, кружляючи в повітрі
[b]Е[/b]легію, створивши із краси.
[b]Т[/b]епер у тренді осінь-чарівниця
[b]Н[/b]а дивовижно жовтім полотні,
[b]А[/b] за бузком сховалася криниця
[b]П[/b]риємний світ, даруючи мені.
[b]А[/b]льтанка мила причаїлась в вітах,
[b]Н[/b]а всій покрівлі з листя килимок,
[b]Я[/b] доторкаюсь образно до квітів,
[b]Н[/b]аповнюючи хід своїх думок.
[b]К[/b]расу, яку все так черпаю з світу,
[b]А[/b] потім прокладаю, як місток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик