Допоки ви "стурбовані" були,
Допоки жах для вас був ефемерним,
Допоки хтозна-де Смерть і коли,
І так далеко московитська скверна,
Ви смачно їли і пили́ тоді,
Солодкі сни вам снилися у мирі...
Давали раду ми своїй біді
У справжньої війни пекельнім вирі.
Чужа смертельна рана не болить
І не печуть з очей сторонніх сльози,
Та змінює усе у світі мить,
Якій плювати на любі прогнози.
Вона біду веде на ваш поріг,
Хоч ви у це не ймете віри досі.
Світ зупинити кровопивцю міг,
Та нинішню чекав, напевно, осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2021
автор: Патара