Я шукаю себе: візитівки, автівки, плакати, планшети.
Серед літер затертих. Я благаю, щоб вітер не витер листи.
На забутих стежинах в ожинах, згорають останні палети.
І напружені пальці-блукальці, непідвладні слідам самоти.
Зійде сонце колюче, палюче. Зуміє мене ще зігріти,
Якщо я з невідомих, у міфічні, одвічні дороги лечу?
Крізь рівнини і скелі-тунелі. В пустелю нестиму я квіти.
А знайшовши, прийшовши до себе – засвічу негасиму свічу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2021
автор: Світлана Петренко