майнула тінь плаща, мов невловима ластівка;
старий pantagoon зупинився в долині.
він танцює-пританцьовує, співаючи, мов хмара.
– так, хмара, що сидить біля моєї ночі,
поки та помирає, охкаючи.
чорна персидська жебрачка зробила злякані очі.
я знаю, навіщо вона вплела сонячні промені в косу,
й мугикає, ходячи легко, мов ельф,
хатою мого видимого світу.
моя мандрівна трагедиціє! ти бачиш? небо – ясне.
знай, що мені тебе подарувало плем'я маленьких фей
в нагороду за дружні послуги
та непідкупну лояльність
the travelling tragition, t.rex
https://www.youtube.com/watch?v=fZOq_oWki20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2021
автор: mayadeva