Заплакало небо наче востаннє,
Зажурилися хмари ранкові твої,
Очі покрились гіркими сльозами,
Співучі затихли в саду солов'ї...
Лиш постріл з ворожих клятих гвинтівок...
Збудив усю тишу... усе навкруги.
Це із життя Богдана уривок,
Ми не забудем, хоч минають роки...
Тебе, з нами немає, та ми не забудем,
У нашім серці ще досі є щем...
Перед тобою на коліно ми станем...
За нас ти загинув... пішов в свій Едем!
За свою́ Україну, за рідную матір,
боровся вірно, ішов до кінця...
Уже не буде Тебе в рідній хаті,
Та наші ти за́вжди зігрієш серця!
І плаче знов небо, за тобою Богдане,
Знову у друзів сльоза на щоках...
Сьогодні, як тільки ранок настане,
Могила знов буде твоя у свічках!
Хай згорять ті свічки, ми поставимо нові,
Пам'ять не згорає, ніколи, до тла...
Ми розпалим вогонь, розпалимо знову
Щоб вічна пам'ять про тебе жила...
Назар Гузій 07.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2021
автор: Назар Гузій