Безсмертні боги себе усипили.
В могилах Богів ми розбудили.
Для чого на себе цей сон ?
Щоб не чути людський стон?
Втомились коханих ховати
І груди свої розривати.
Чому захотілось їм спати ?
Безсмертні втомились страждати.
Чому ввійшли в анабіоз,
В вічне життя
Та забуття ?
Щоб Ви продовжили грішити?
Робити новий сімбіоз ?
Ви Боги чи титани ?
Новий Вавілон?
Знов страх та стон
Та вічний людства сон ?
Такого не було ?
Водою те не змило?
Чи людство не доплатило?
Бог бачив те і бачить це.
Забули, що було ?
Знов чинете ви зло ?
Бог печаті ж був наклав,
Землю нашу врятував.
Війною Ірак захопили?
Портал ви собі прихватили.
Відкрили ви наші страхи.
Цей світ захопили чорти.
Над нами вони все літали
На душі людські полювали.
По кону колись ми жили
І душі і честь берегли.
Бога син нас порядує,
Людські душі він почує.
Знов навколо плач і стон.
Знов покинув землю сон.
Зрячі ходять та не бачать,
Що їх душі гірко плачуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2021
автор: oreol