Алла Рустайкіс
/переклад з російської Білоозерянської Чайки./
Я не встигла як слід скуштувати цю осінь,
А рясний сніговій укриває шляхи.
Він надії мої, ніби стежку заносить
І погрожує весь замести небосхил.
Приспів:
Сніговій, сніговій, не вкривай мої коси,
Відійди від дверей, не вкривай білим шир.
Сніговій, сніговій, якщо жінка попросить –
Літо бабине їй наостанок лиши.
ІІ
Ти не квап хуртовин – я іще не готова,
Ще бентежній душі не іти по слідах.
Той невипитий біль лебединого слова
Не тобі, а Йому з почуттями віддам.
ІІІ
Розітну неминучість колись вічносніжну –
І засипле домівку мою заметіль.
Тільки дуже прошу: не змети мою ніжність
І крилом крижаним не торкнися чуттів.
/Нани Брегвадзе «Снегопад». « Спасибо за нелётную погоду.» (1981)/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2021
автор: Білоозерянська Чайка